Слава Богу, нам ніби краще. Скажу чесно, доки вчора приїхав лікар, я Ларюшу вже в думках поховав. Думав: попрошу приспати, щоб не мучився. Бо він не ходив, лежав цілий день, як дохлий. Але виявилося, що справа не така серйозна. Віталій - молодець. Зразу заявив: треба боротися і шанси великі. Наколов його, дав валокордину, і той зразу якось став краще виглядати. Сьогодні не бігає, але ходить, ніби на напівзігнутих, підозрюю, що трохи поїв, бачив його біля кормушки, куди налив воду. По клітці (точніше, по її дну) рухається порівняно непогано. Ми з ним зранку полежали трохи в постелі, а потім я його назад в клітку засунув, бо на стіл боюся поки брати. Віталій обіцяв сьогодні ще прийти, укол зробити, бо я сам боюся.

Одним словом, ми вже бігаємо, обіжаємося, що на стіл не беруть, але поки я його дійсно туди не беру - раптом не додивлюсь, а він просто звалиться, бо ж ніжки у нього ще слабкі. Учора півдня провалялися з ним на ліжку, мабуть сьогодні зроблю те саме, бо однак набралась купа літератури, яку треба почитати.
Сьогодні попросив маму дати Ларюші трохи вареної риби. Вона принесли... Кішку можна нагодувати  У нас пацюк не похудіє! Втім, він їсть, скліьки хоче, а не скільки є. Полемигав ніби своїм беззубим ротом. Риба м'яка, то може що й з'їв. Позитив його хвороби в тому, що доки він нічого не їв, видно трохи загоїлися ранки від зубів. В усякому разі, сьогодні він по-моєму, пробував гризти на ліжку подушку.

Ну, розіпсіла мармиза! Підозрюю, що всі наші стрибки мали тільки одну причину: я показав йому, що можна знаходитися у місці, зручнішому від стола. Сьогодні пустив його на стіл, бо казився у клітці і навіть на перший ярус уже вибрався (видно дійсно себе краще почуває). А він зразу пішов і став примірюватися, як стрибнути зі столу на підвіконня. Після пари нехороших слів пішов і став моститися стрибнути на ліжко. Довелося викинути його на ліжко і перебиратися туди самому. Добре, що було чим там зайнятися. Провалявся декілька годин. Вони поспали, почухалися, поспали, поїли картопельки і мандаринку, і т.д. А потім заснули, як колоди. Зараз у нього час спальний. Я нарешті викинув його в клітку. Зараз сидить там, фиркає незадоволено. В ліжку ж краще
Це що, виходить - він тепер на столі взагалі сидіти не буде?! От же... пацюк Лаврентій Павлович, одним словом. 

У нього зараз набагато більша

Ще сьогодні поговорю з ветеринаром. Якщо є маловірогідним, що Ларюша зможе бігати по своїй нинішній величезній клітці на багатьох поверхах, то куплю йому ось таку, щоб, бодай, не бився. Інтернет-магазин однак покупки розвозить по суботах, то у мене ще є в запасі декілька днів.
Питання тільки: а куди ту дівати. Вона не розбирається, і навіть на шафу не влізе. Втім, можна і утилізувати. Чесно кажучи, це був не найкращий вибір - вона не зручна для чистки і у неї вже примудрилося луснути дно.

До речі, Віталій, лікар, директор зоомагазина, якщо хтось не знав. Десь на Троєщині, ніби. Говорить про це без задоволення, бо це просто засіб отримати беззмінний заробіток, але, вірогідно, в клітках, все-таки розбирається.

Та мабуть так і зроблю. Віддам, тільки щоб забрали, а то цю дарбилизину мені додому на грузовичку привезли, ледь у двері втягли. Але це вже коли остаточно визначусь із кліткою. Щось я на ту ще подивився, поки не дуже готовий купувати. Треба глянути, як вона в натурі виглядає, а то мені здається, що вона мала. Крім того, Ларюші потрібні трапики - довгі і зручні. На тому тижні, мабуть, постараюсь з'їздити в ЛапУсик, погляну, що там зможуть запропонувати.

На плечі я його тепер боюся носити. Лапочки у нього все-таки слабкі, це добре видно, коли він лазить по столу.

Не знаю, як Ларюша, а я був ділом зайнятий Мені не тільки за писання, а й за читання гроші платять  :playful:

А якщо серйозно, то він ще далеко не здоровий, але уже набагато краще. Бігає, виліз на нижню полицю клітки. По ліжку гасає. На столі перестав лізту куди не треба тільки коли я пригрозив, що в клітку засуну. Він чомусь не хоче лізти в свою хатку. Може вона у нього асоціюється з початком хвороби? Що ж, нову купимо чи знімемо з шафи пластикову, яку я купив улітку. Вона виявилась незручна, але може йому буде в ній краще. Втім, однак я сьогодні на роботу йду, то Ларюша буде в клітці сидіти.
Що мене непокоїть - він без зубів не може, видно, себе нормально обійти. Мабуть, доведеться купати. Але лікар радить це зробити, коли вже закінчимо уколи. Ще два рази лишилося.

Клітку він теж не радить міняти. Тому, може, куплю тільки трапики чи якусь сітку, щоб Ларюша, якщо зірветься з трапика, не валився вниз. Шкода, що зараз не літо, бо, мабуть, протимоскитну сітку зараз у супермаркеті не знайдеш.

Питання з купанням (чи вичісуванням) доведеться вирішувати, але займатися цим лікар поки не радить. Нехай уже уколи закінчаться, та й Ларюші з кожним днем все краще, може він ще сам зуміє справитися, бо ясно, що я за ним тут не вгонюсь. Але, якщо доведеться, то, гадаю, якщо його після купання добра замотати і покласти собі під бік, то, зважаючи, що в кімнаті у мене тепло, все буде добре.
Втім, будемо вирішувати проблеми по мірі їх настання. Зараз у мене проблема - примусити Ларюшу знову сидіти на столі. Ніби зараз сидить (він розіспався під ковдрою, а тут я його - хап! - і на стіл. А що буде далі - складно сказати. Разом із тим, якщо він не сидітиме на столі - буде позбавлений багатьох звичних привілеїв, бо я ж з ним у постелі вічно валятися не можу.

Можна запитати, хоча лікарю краще знати. Я вже впевнився, що він розбирається в тому, що робить.

Учора це чмо зволило спати на столі, але не в хатці (щось він її після хвороби не любить, мабуть, доведеться забрати), а на рушничку під полицею столу. Нехай там і живе. Куплю йому туди підтилку з овчинки. Головне, що заспокоївся, і перестав витворяти дурниці. Щоправда, сьогодні зранку він, поки я одягався, встиг зіскочити з ліжка і сходити на променад кімнатою. Що ж, видно лапки у нас уже в порядку, нехай стрибає, тільки не зі столу.

Скажу чесно: забув учора запитати, що за ліки, та й навряд чи знання назв щось мені дали. Ясно, що при будь-якій тривозі я тепер буду набирати телефон Віталія. Він, до речі, вчора просив показати йому, де його ім'я тут є. Я показав. Здається, він був гордий

Ларюші сьогодні трохи гірше, але це не попередня хвороба, а метеочутливість. Бо я, признатися, не кращий. Магнітна буря, чи що. Ледве з постелі піднявся і оце досі ще нічого корисного не робив. А Ларюша спить, як колода, і явно з учорашнього вечора нічого не їв. Раніше мене би це взагалі не тривожило, бо він завжди був метеочутливим, але зараз тривожусь, дивлюся в клітку. Зранку взяв його собі в постелю, так він прилаштувався мені під руку і заснув так, що, здається, не зовсім прокинувся, навіть коли я його в клітку переносив (на стіл вирішив не брати, доки не прочумається).