Спека...

Моє троглодитище, яке харчується в основному тільки молочними продуктами, фруктами й яйцями, учора згадало, що воно - гризун Заліз у кульок із пшоном, яке я купив, щоб годувати голубів під вікном, і як почав жерти те пшоно  Довелося йому кашу варити. Тепер їсть. Цікаво, чи надовго?
А ще йому страшенно сподобався кавун. Зате відмовився їсти дитячий харч.
Ніколи не знаєш, чого він хоче в даний момент...

Купив цій пиці фісташки. Гризе, як не дивно, але не багато. Якийсь він абсолютно не жадний, майже нічого про запас не збирає.

Цей волохатий морд мене іноді убиває своєю здатністю брати участь у всьому, що я роблю. Його не можна десь посадити, і щоб він не був у центрі уваги. Шкода, що я не можу навіть теоретично відзняти, як він "допомагає" мені чистити клітку  :playful: Принцип такий - прибираю, прибігає, перекидаю на ліжко, прибираю, прибігає... і так далі разів по сто.  :cool:
Учора і сьогодні встиг нафоткати, як він "допомагає" мені в інших справах. На жаль, тільки на телефон (ну не з відеокамерою з мені щось робити?) Та й фотки більше змазані, бо воно з на місці не сидить. Але, все-таки...
Отже...
Пан Аристотель допомагає сканувати книги:

А оце вони допомагають прибирати у великій клітці (кімнаті)

Речі вони перебирають.... 

Попутно навіть знайшли щось...

Угу. Класичний варіант: їхня сила у їхній слабкості. 

Ми зволили кукурудзу.

Отредактировано Lanselot (2010-08-26 15:41:25)

Сьогодні прийшов до висновку, що пацюки - таки дуже серйозні тварини. Не дарма їх Бог зробив такими малими, бо якби вони були більші... Одним словом, купили ми з мамою в супермаркеті салат. Вага - більше 300 грамів. У пластиковому контейнері. Мама з нього трохи (не більше ста грамів) забрала, а все інше стояло на кухонному столі. Я туди вийшов зробити собі чай і пустив Рисю, відкривши йому контерйнер, щоб попробуавав (салат овочевий, з креветками але без майонезу).
В результаті виявилося, що контейнер стояв між Рисею і палкою ковбаси. А за спиною у нього - увімкнений тостер. Рися добре знає, що до працюючого тостера краще не підходити. Так от, він посунув до ковбаси, і по дорозі лапочкою просто відкинув з дороги контейнер. І от порахуйте - більше двохсот грамів у пластику відлетіло від столу сантиметрів на двадцять, не менше!!!  Ну салату, звичайно, хана. Але Бог з ним. Я просто ніколи не бачив у тварини такої сили. Відштовхнути, пролізти, продавитися - це зрозуміло. Але щоб лапою і з такою силою!!!

Так би бодався, а то лапою... Так з дороги відкинув і пішов далі.

Ага. Він учора забрав у мене і затяг під шафу пів величезного яблука. Теж, мабуть, грамів сто, не менше (чотири яблука заважили трохи більше кілограма).

Мій тягне в будь-якому об’ємі - здоров’я вистачає. Аби були. Сьогодні он цілий помідор зпер. Треба йти шукати, а то уявляєте, що під шафою буде вже завтра?  Чогось він підсів на помідори. І знаю: не те, що йому треба. Але як не даси?

Дві фотки робочих буднів мого зоопарку. Це називається - ми допомагаємо хазяїну працювати.

Так. Мені Бог знову послав. Лисе сколопендрище, та ще й, по-моєму, сліпе. На базарі в ларьку дві падлюки його в пластиковому контейнері поставили на вулицю (а зараз у Києві не дуже жарко). Я не витримав, розповів двом підпарканним пісюхам, що я про них думаю, відзначивши, що був би молодший - палив би такі магазини. Ну й купив та забрав. Зараз он з моїм на ліжку розбираються. Витягти малого з переноски не вдалося, тому Рися сидить біля нього, і все старається з ним погратися (як не дивно - жодної агресії). А малий пищить і кидається на мого. Але потім знову й знову тягне морду з клітки. Вони вже нюхалися, носами терлися, якби малий не був сліпим - мабуть би вже по ліжку бігали. Дай то Бог, щоб зійшлися характерами. Але Рися біля нього аж прилип. Надіюсь, він його з клітки виманить. Я тут дещо на відео зняв, то пізніше викладу. Єдине, камера розрядилася, то тепер знову зможу знімати хвилин через сорок, не раніше. Ну та навряд чи у них за цей час зміниться диспозиція.
Мене тільки хвилює, що малий вилазити боїться. Я його дорогою гладив рукою, то він тулився (я ж кажу - не тепло, але витягти і покласти за пазуху мені не вдалося). А зараз воно бідне, сліпе, на пальці кидається. Ну, та, гадаю, Рися з ним швидко. Он уже ліг біля переноски і, гадаю, підуть вони тільки вдвох

Ще й сліпий, бідолаха. Я знаю, що для тварин очі - це не так кардинально, як для людей. Але проблеми будуть. Ну та раз Бог послав худобу, пошле й спосіб вирішення.

Ветеринара завтра покличу, якщо малий буде контактний, бо зараз він і мені в руки йти перестав - від моїх пальців же Рисьою пахне. А сам Рися весь час старається. Він таки дуже добрий і комунікабельний, весь час так ніжно лізе, а малий пищить і кидається. Але пищить уже більше жалібно, тому, надіюсь, що скоро вони знайдуть спільну мову. А фотку зараз зроблю і скину.