Ага. Мені завжди на подібні речі щастить. Тому і тормозив із власними заходами - Бог Сам розбереться кого мені послати. 
Поміщу пізніше фотку, коли зумію цю живу комету десь відзянти. Це - явно не убогий Лися. Абсолютно ручний хлопчик, дуже креативний і рухливий, явний майбутній домінант (вибач, Рисінько). Прийняли мої тварюки його культурно, щоправда, Рися там щось наїжджав, вони таки побилися, і тепер малий Рисі під лапи попадатися не поспішає, бо ж він явно вполовину менший за Рисю. Сказали, що йому десь два з половиною місяці. Власне, нема причин не вірити. 
Я зробив йому на ніч те, що давно збирався зробити для усіх трьох. У мене є маленька кліточка (саме кліточка, а не переноска, але крихітна), я в ній Лисю привіз. Так от, я там вирішив поставити воду і їжу, щоб вони не розкидали її по ліжку і не бігали до мене пити. А у зв'язку з появою малого зробив там ще лежачок для нього і зафіксував дверцята так, щоб мої кабани не могли туди залазити (при цьому довелося не менше трьох разів виселяти звідти Рисю, хоча він там заледве розвенутися може). Малий провів там частину ночі, але не безвилазно, навіть до мене (тобто до моєї голови і рук  ) приходив, бігав із Лисею, але в основному він від нього і Рисі ховається і тихенько, але не істерично попискує. Ну ще б. Рися порядок наводить, хоча й не дуже агресивно, а Лися сходу кинувся його облизувати. При його енергії в цьому занятті й масі (він уже більший за Рисю) це таки щось 
Масть у малого дивна. Я таку ще навіть тут не бачив (чи може на фотках воно інакше). Він такий ніби поверх білого пломбіру наклали крем-брюле. Тобто знизу білосніжний,  на спині ледь коричнювата пляма. І темно-рубінові очка.
Назвав я його вчора таки Ератосфеном (прив'язалося слово  ), скорочено Тосею. Але сьогодні уранці спросонок не міг вимовити те ім'я. Тому ще подумаю.
Зараз у нас уже ранкова ідилія. Лися досипає під полицею. Рися уже дрихне в стилажі, то мої плечі дісталися виключно малому, і він із них робить вилазки на спику крісла і на стіл.
Одним словом, не знаю, як буде далі, але поки адаптація іде абсолютно нормально.

Уже звик. Вимовляю навіть спросонку, навіть коли ця мала почвара танцює у мене на фізіономії. 

У нас ніби усе в порядку. Рися трохи чмошить малого, той його побоюється, але ж мусить бути у домі господар В клітці сидять тихо і спокійно, щоправда малий у окремому домику. По ліжку гасає, мов дурний, але відразу ховається у мої джинси. Сьогодні ледве випровадив його звідти, щоб скористатися ними самому. Лися Тосиком цікавиться мало, але як зустрічає, то все пробує облизати. Той його теж побоюється.

Зараз сидить у мене на плечі, але на стіл попри відсутність Рисі (спить у стилажі) спуститися боїться. Ну, та це справа часу. Зате він спробував полізти за Рисею в стилаж. Я його ледве встиг схопити, а то за таке нахабство Рися б його просто на підлогу скинув би.

Сьогодні сфоткаю, але поміщу мабуть уже завтра, бо сьогодні треба на роботу йти, а я ще й новин про Японію (Господи, помилуй!) не дочитав.

Радше - з банку 

Учора у нас був великий переполох. Малий таки вибрався із клітки. І, головне, я ж двічі за день дзвонив мамі, і просив подивитися, чи є він у клітці. А та так краєм ока глипнула, а оскільки бачить погано, то й сказала: там. А він видно ще вранці вибрався. До всього, учора приходила до нас жінка прибирати. Пацюків вона любить, і мама їй сказала, щоб про всякий випадок двері до кімнати тримала закритими. Але - як цього добитися, якщо прибираєш? Ну, ясно... Я вже, чесно кажучи, подумав: все, нема малого. Винесли разом зі сміттям або ще щось. Посварився з мамою (досі шипить). Випустив Рисю і Лисю на ліжко. А Рися весь час кудись біжить. Я його ловив і на ліжко садив, а сам шукав. Ні, ніде в кімнаті нема. Ліг на ліжко. А Рися відразу спустився і кинувся по всіх щілинах, куди він як правило і не ходить. І витягнув малого з нижньої полиці стилажа. Той видно сам перелякався і засів там. Ну, а з Рисею вибрався. Слава Богу.
Як не дивно, це якось вплинуло (чи не вплинуло) на стосунки в колективі. Одним словом, Тосінька відразу пішов під ковдру і вони вовтузилися там до ранку без особливого писку. Особливо з Лисею. Мабуть, у Тосі тепер теж потилиця буде лиса від Лисінькиних ласок. А за Рисею бігає взагалі, як хвостик. Зараз у нас взагалі унікум. Він заліз у стилаж до Рисі і той його пустив!!!! Лежать там удвох і сплять. Бідного убогого Лисю залишили мені, він у мене на плечі гріється.
Все-таки мої пацани - дуже добрі створіння. Так малого прийняли. 

На реальну тварину схожа тільки ця:

І тільки у стилажі вдалося фотнути їх сяк-так реально:

Не знаю. Поки він рухається з такою швидкістю, що його й погладити не завжди вдається, не те, що нормально фізіономію роздивитися. По-моєму, він швидший навіть від Рисі в такому віці. Той більше простір освоював, а цей просто літає, мов дурний. Лаврентій у мене, здається, такий був.

Можна. Хоча в принципі він дуже ручний і ласкавий. Не те, що тормознутий Лися, який навіть на плече лізти збирається хвилину, не менше. Щоправда, вони удвох так гасають, що я вже іноді тільки на дотик знаю, хто прийшов мене будити. Нічого, Рися теж гасав, а тепер більше спить. І ці такі будуть. Загодовані, ліниві і сонні

Нічого, скоро підросте і перестане пролазити в ті дірки.

Гарний, добрий, ласкавий до неможливості. Страшно некрасивий і тормознутий. Убогинький. Все разом. І все разом люблю А моя мама його взагалі обожнює. Зайде в кімнату, Аристотель з Еритосфеном на неї вилізуть, а вона ще під ковдрою Лисистрата шукає. Каже: він їй особливо подобається

Скажу чесно, довго думали. Якби не клюкнули добряче, то може б і не почали. А воно дурниця. Торт є торт. До речі, дуже смачний виявився.

Спасибі всім за поздоровлення.  :cool:

Колеги.

Взагалі-то... ну уже... тільки не художні, звичайно. Я ж історик.

Морди мене теж "поздоровили". Еритосфен дістався до підвіконня. Тепер боюся відкривати вікно (тільки відхиляю). Вже не кажу, що з гібіскуса половину листя повідкусював. Зарази волохаті!  Сьогодні вночі Еритосфен мене будив-будив. Розбудив і бігом кудись туди. Я дивлюся, а Аристотель заліз, старий дурень, за тим шилопопим у великий, високо поставлений горщик, і, видно, злізти не може. Підозрюю, що Еритосфен мене тому й будив, хоча точно не знаю.
А взагалі, класно що вони є і що їх так багато. Учора на роботі накрутився, мов дурний. У начальниці моєї клімактичні явища явно переходять у старечий маразм. Ну, одним словом, трудові будні. От прийшов додому, ліг, вони по мені гасають, цілуються. Тарілку приніс, так ми з неї втрьох їли, а там навіть убогий Лисистрат і той додумався підійти й стати четвертим І, знаєте, стрес якось моментально пройшов. І не поновився навіть коли ледь не кілограмовий Аристостель з стрибонув мені на голову, коли я спав, зі спинки ліжка Всеодно приємно.
Сидять на голові захребетники в повному розумінні цього слова Лисистрата он не можу зігнати з подушки. Він ляже, притулиться мені до плеча, мов у кріслі, і так засинає. Доводиться проганяти, бо ще придушу. Стосовно двох других я уже не парюсь. Вони точно встигають шмигнути кудись швидше, ніж я на них ляжу. Та й, крім того, вони всю ніч гасають по кімнаті. Аристостель молодість згадав. Може хоч похудіє?
В результаті ранком мої дії нагадують українську казку. Пам'ятаєте: гукнула відьма, і полізло до неї з кутків усіляке гаддя (для довідки, в церковній літературі мишей і пацюків теж гадами називають ) Ось і я встаю і гукаю: хто зі мною сніданок готувати? Іноді хтось зголошується. А ні, то ждуть, доки я прийду зі сніданком. Тут уже всі носи витягуються з-під ковдр і з кутків та чекають. Тільки Лисистрата будити доводиться.
А учора увечері, як я з роботи прийшов, то вискочили з хатки у клітці першими Еритосфен і навіть Лисистрат (тобто, той навіть при відкритих дверцятах вилазить на домик і лапки простягає, щоб його забирали). А Аристотель дрихне й дрихне. Я вже і непокоїтися став. А Еритосфен декілька разів бігав у клітку і нарешті розбудив його і привів. Вони з Аристотелем особливо люблять бути разом, хоча й Лисю не забувають. Малий весь час за Аристотелем бігає, або навпаки, Еритосфен біжить, а за ним Аристотель чалапає, перевалюючись, зі своїм товстим черевом. Навіть дивуюсь, як він при його комплекції так прудко по всіх верхотурах бігає

Давно вже не писав. Все часу нема. Та й думаю: "наклацаю нових фоток - то вже тоді". Але часу все нема ні на що. Тому просто хроніка останніх тижнів. Пики мої в порядку. Еритосфен росте і скоро дожене старших товаришів. Він усіх любить - від мене до них. Така ж шилопопа проноза. А за ним і Аристотель бігати став явно більше. А оскільки ця туша скоро набере до кілограма, та й вік уже не дитячий - то лапу десь забив, пів дня кульгав, то сильно подряпався. Я вже по зеленку побіг, а тоді дивлюсь, як Еритосфен його ніжно вилизує, і не мазав ніякими дурницями. І точно - заросло негайно. По кімнаті вони цікаво ходять. Аристотель так повагом-повагом, а малий навколо нього крутиться. Усю ніч по кімнаті гасають, під ранок сплять. Як тільки я прокидаюсь - біжать здороватися. Коли приходжу звідкись - біжать по черзі або й скопом полежати у мене на пузі. З моєї миски їдять переважно втрьох (іноді убогенький Лісістрат запізнюється) і відпихають мою руку, щоб не заважав  Мовляв: поїси, що від нас залишиться. У квітах у нас уже декілька льожок, але самі квіти в порядку, то я й не рипаюсь. А щоб ви бачили, як у мене Еритосфен крашанку відбирав! Я її ще чищу, а він уже лапами з рук видирає  І шмат паски з себе ростом ледь не вкрав. Лисистрат з Аристотелем таким не займаються - і так зажерлися.
Малий мене все-таки видресирував. Вони тепер з Аристотелем переважно сплять, коли я працюю, не на столі, а на ліжку. А я вічно боюсь ворухнутися з кріслом, бо ніколи не знаєш, де те шилопопе. Періодично вилазять, ідуть на стіл попастися і назад. Лисистрат же більше зі мною - він любить на плечі лежати. Та й сам він не те що зі столу... одним словом, сліпий він повністю, тут уже ніяких сумнівів. Видно малим ще трохи бачив, а тепер усе. Але доки з іншими на ліжку - грається, бігає, добре знає де й що, до краю ліжка боїться підходити. І прив'язаний до мене навіть більше, ніж до своїх. Все старається спати у мене на подушці. Я ганяю, але поночі ж не додивишся. Бідна худобина, іноді лазить, шукає своїх, а ті вже десь геть у вазонах бандитствують. Ну та що поробиш - ситий, в теплі, а більшого для нього не зробиш. У мене он давня колега і подруга (нічого непристойного, дійсно таки друг) після трьох операцій однак майже сліпа лишилась - ото жах. А у тварин це все простіше. Зате Лисистрату дістається більше уваги і ніжності. Навіть моя мама його найбільше любить.